- Пане Олеже, 5 листопада,  коли відкривався вдруге рівненський льонокомбінат, на свято завітало кілька тисяч рівнян. Як ви вважаєте, чому люди прийшли на це свято?

- Історія дає нам можливість вивчати, аналізувати і робити висновки. Якби не рівненський льонокомбінат, мабуть, й не було б міста Рівного. Тому що льонокомбінат - перше велике сучасне підприємство, яке дало поштовх до розвитку міста.

- Цілий мікрорайон зараз називається Льонокомбінат.

- Так. Але якщо заглибитись в історію, то можна дізнатись, що  місто Рівне було досить невелике, і льонокомбінат - це перше підприємство великого масштабу, яке дало багато робочих місць, дало можливість розбудовувати місто. Багато людей віддало по 20-30 років свого життя праці на підприємстві, в них залишились приємні спогади з роботою, можливо, навіть з тим часом, коли робітнича професія давала можливість утримувати свою родину і забезпечити себе не тільки харчами та одягом, але й багато людей отримували квартири, кімнати в гуртожитках.  Це був приклад, коли завдячуючи своїй праці, можна було досягати і економічних і суспільних висот.

- Перші герої соціалістичної праці з’явились у Рівному саме на льонокомбінаті…

- Я би сказав по-іншому: льонокомбінат дав можливість з’явитись у місті Рівному першим героям соціалістичної праці, це дійсно була можливість для людей працювати і досягати гарних результатів

- Але ж не тільки ветерани прийшли на свято, була й молодь.

- Було приємно, що прийшло й багато молоді. Адже на льонокомбінаті працювали цілими династіями й люди розповідали своїм дітям про свою роботу, тому молоді було цікаво побачити це підприємство. Тим паче, що у нас сьогодні найсучасніше обладнання, яке є в світі.

- Це німецьке обладнання?

- Так. Це німецьке обладнання, є частково й італійське, але переважно німецьке. І молоді, звичайно, цікаво, чим живе світ, і які підприємства сьогодні повинні бути.

- Але сучасне обладнання говорить й про те, що мінімізується вплив робочої людської сили, тобто менше потрібно людей, потрібно більше технологій.

- Що цікаво, майже всі розвинуті економіки світу починали з легкої промисловості, сільського господарства та харчової промисловості. Приблизно у 18 столітті виникло те питання, про яке ви говорите. Тобто, якщо ткацькі станки стоять електричні або з використанням енергії, то людям не залишиться роботи. Насправді це не так, хоча, звичайно, робота з кожним роком у світі стає більш інтелектуальна і навіть прості робітничі професії потребують достатньо серйозного рівня знань, володіння комп’ютером тощо.

- Ви не раз говорили, що одна із проблем – це брак кваліфікованих кадрів.

- Проблема полягає не стільки у нестачі кадрів, як у  гарній якісній освіті в нашій держав. Я думаю, що це питання ставатиме з кожним роком все гострішим. Адже я переконаний, що наша держава буде розвиватися, будуть з’являтися нові підприємства, де потрібні будуть висококваліфіковані кадри. На жаль, сьогодні вища школа не може забезпечити нашу промисловість, наше суспільство працівниками необхідної кваліфікації. Це є величезною проблемою

- Звідки ж берете працівників на підприємство?

- Люди – наші всі, вони працюють і живуть в Рівному.  Але інша справа, коли вони мають гарну освіту і приходять на роботу, не просто так отримавши диплом, а приходять зі знаннями. Інша справа,  коли люди п’ять років відсиділи на студентській лаві, хочуть працювати, а нам доводиться їх вчити з нуля. Тобто п’ять років викидається з життя людини. Як на мене, то це дуже прикро. Тим більше, що часто держава ще й платить за те, що ця людина п’ять років займається навчанням.

- Про проблеми освіти. Ви вже зараз співпрацюєте з якимось навчальними закладами?

- Ті питання, які є на сьогодні на підприємстві, це високотехнологічні, тому я не можу знайти вирішення цих завдань саме на теренах України. Ми запрошуємо фахівців з Німеччини, Туреччини, Угорщини. Вони працюють і показують, як працювати. Таким чином відбувається наше навчання. Це непростий етап. Економічно він не найвигідніший, краще було б якби наші діти навчалися в учбових закладах і отримували там освіту, а не на виробництві. Тому що на виробництві дорого і непрактично, але вибір у нас тільки такий. Тому коли був круглий стіл в Київському національному університеті технології та дизайну,  в якому приймали участь всі освітяни, які навчають дітей в напрямку легкої промисловості, я висловив свою думку, що сучасна освіта не може задовольнити потреби, які є в легкій промисловості. Будемо чекати змін.

-  Вам на сьогодні потрібні нові працівники?

- Коли я прийшов на підприємство, воно було в руїнах. Там реально падали стіни, протікав дах і потрібно було міняти всі комунікації. І ті люди, які працювали ткачами, технологами, фарбувальниками, всі вони працювали на ремонті цього підприємства. Ми вже поставили технологічне обладнання, його запустили, випускаємо продукцію і я думаю, що з кінця січня будемо працювати в три зміни. На сьогодні саме ті люди, які працювали на ремонті, вони задіяні на технологічних лініях і ця частина у нас на сьогоднішній день заповнена. Але це тільки на одну зміну. Загалом у нас повинно бути чотири зміни, тому ми будемо добирати обов’язково людей.

- Ви справедливо говорите про легку промисловість, про її важливість для економічного розвитку держави.  На сьогодні ми маємо неконтрольований ввіз контрабанди, ви знаєте, що й з Хмельницького надходить неякісний але дуже дешевий товар, і дрібні швейні підприємства та майстерні задихаються від такої несправедливої конкуренції.

- По-перше, хочу сказати, що з Хмельницького йде дуже якісний і за гарною ціною товар. Завжди питання якості, це питання ціни. Також хотів би зауважити, що контрабандні поставки не в Хмельницькому, а, перш за все,  в Києві. Тому що на територію України завозить три-чотири фірми контрабанду, які якимось чином вирішують ці питання. Я думаю,що сьогодні питання контрабанди стоїть достатньо гостро в нашій державі, йде боротьба з корупцією. Наприклад, по Хмельницькій області не один голова райдержадміністрації сидить реально, по Рівненській області, будуть ще більше сидіти. І не тільки голови адміністрацій, але й всі державні службовці повинні чітко розуміти, що корупція – це злочин. І в цьому напрямку почала проводитись робота. І в мене є гарні сподівання на те, що в нас буде нормальна європейська держава.

- Але все таки зараз і тут потрібно продавати,  виходити на ринок і бути конкурентноздатними. Наскільки, ви вважаєте, вам це вдасться і чи в Рівному ми побачимо вироби рівненського льонокомбінату?

- На презентації, коли відкривали підприємство, ми зробили невеличкий показ моди і показували ті реальні моделі, які на сьогодні реалізуються і частково були пошиті з тканин льонокомбінату. Що стосується оцінки ринку, то я вже майже 20 років на цьому ринку, я знаю, що таке торгівля. Я починав торгувати зубною пастою з асфальту, починав виробництво з двох швейних машинок і свого власного гаража, де їх розташував. Тому я людина не нова, і ті кошти, які на сьогодні в мене є, і ті підприємства -  це все,  завдячуючи тільки особистій праці. В мене не було батька губернатора, прем’єр-міністра чи президента. В мене батько був водієм автобуса. Мати – фармацевтом в аптеці. Батько, на жаль, помер, мати сьогодні пенсіонерка. Тому у мене не теоретичні знання про ринок збуту, про контрабанду, про виробництво. Це реалії мого життя. Я вже 15 років займаюсь виробництвом. Тому я вас запевняю, що би Україна не робила, це буде прибутковим. Але єдине, що потрібно для цього, це просто засукувати рукави і працювати. Якщо українці сьогодні сподіваються, що ми ввійдемо в Євросоюз і сюди приїдуть німці зі своєю технікою будувати нам дороги, то такого не буде. Все одно українці змушені будувати самі дороги, будувати самі оселі, ми повинні вчити і виховувати своїх дітей, забезпечувати своїх батьків. Для цього потрібно працювати, працювати всім разом і бажано розумово, а не фізично. Тому що можна, дійсно, взяти лопату і скопати город. Але який буде економічний ефект від того?

- Ваші погляди можна віднести до так званого економічного патріотизму.

- Патріотизм - це чудово, але мені більше подобається термін -  націоналізм. Тільки націоналізм – не бездумний, а коли ти усвідомлюєш, що належиш до якоїсь нації і ця нація повинна гарно жити. Для того, щоб вона гарно жила, мало вдягнути на себе лозунг, вийти на майдан  і чогось вимагати від будь-кого. Набагато краще і ефективніше, якби кожен з українців брався за роботу. Що кожен українець може зробити для держави? На жаль, це питання у нас часто ставиться таким чином: що держава може зробити для мене? А насправді потрібно ставити питання навпаки. І коли ми це зрозуміємо, мабуть, у нас дійсно буде європейська держава. 

- Коли ви купували на аукціоні в 2008 році це підприємство, заплатили немалі гроші – 24 мільйони гривень. Ви, напевно, тоді чудово розуміли і планували звідки будете брати сировину, куди будете все це продавати. Ви вже тоді мали план роботи?

- Важко на сьогодні з корупціонерами та бюрократами планувати. Тому що кожен намагається найти ту крапку в законі, яка вигідна для нього, для того, щоб не дати можливості працювати підприємству, відповідно від того отримати якусь вигоду. Але, слава Богу, є люди, які борються з такими явищами,  є розуміння багатьох людей, зокрема й тих, які при владі, що це виробництво потрібно розвивати. Тому планувати достатньо важко, але все-таки, нехай інколи  з похибкою в часі у  кілька місяців, але все, що я говорив, виконую, і думаю, буду й далі виконувати.

- На завершення розмови, ваші побажання рівнянам.

- Я бажаю рівнянам жити в місті, яке буде самодостатнім, де в кожного буде робота. Не десь за кордоном, а біля своєї оселі, де можна бачити життя своїх дітей, своїх батьків.  Я хочу, щоб місто Рівне було центром легкої промисловості України. І це абсолютно реальні речі.