На початку серпня в румунському місті Салонта пройшов чемпіонат світу з авіамодельного спорту серед юніорів. Серед 17-ти країн звання чемпіонів світу виборола українська збірна, в складі якої дві золоті медалі отримав 14-річний рівнянин, вихованець підліткового клубу «Омега» Олександр Пономарьов. Розкрити секрети успіху та більше розповісти про авіамодельний спорт погодився тренер Олександра - Володимир Гупаленко.

- Пане Володимире, перемога на юніорському чемпіонаті світу, що в серпні пройшов у румунському місті Салонті, перш за усе ваша заслуга як наставника Олександра.
- Подібна перемога, це довгий кропіткий процес, в якому задіяно багато людей. По-перше, треба створити кілька моделей літаків, які беруть участь в змаганнях, а це маса роботи, проблеми, де і за які кошти придбати комплектуючі вузли. Далі йдуть випробування моделей і це ми робимо на льотному аеродромі, що за 50 кілометрів від міста. Цього разу ми тренувалися близько двох місяців. На змаганнях юним спортсменам допомагають старший тренер, кілька помічників тренера, менеджер, людина, яка є синоптиком. Присутність на старті усієї цієї команди за правилами доводиться оплачувати від 270 до 60 євро за особу. До речі, навіть за участь в святковому банкеті, на який не можна було не піти як переможцям, теж треба оплачувати.
- Щодо фінансів, кажуть, що собівартість авіамоделі може коштувати як не нова іномарка. хтось допомагає вам вирішувати фінансові питання?
- Фінансове питання дійсно болюче, бо авіамодельний спорт заняття не з дешевих. Скажімо, в США є відомий тренер з українським корінням Жорж Батюк. Він відслідковує на змаганнях талановитих дітей і потім, як менеджер, пропонує їх батькам, що зробить з юнака чемпіона. Ціна такого процесу 50 тисяч доларів і цілком лягає на плечі батьків. У нас немає таких потужностей, але першими спонсорами часто теж стають батьки. У Румунії оплату за вихід на старт вносив батько Олександра, на щастя, грошей на поїздку дала і облдержадміністрація. Після перемоги мер Хомко обіцяв допомагати, бо щоб взяти участь у наступних етапах кубка світу треба біля 5-ти тисяч євро. Ми в свою чергу будемо обирати дешевші змагання.
- Розкажіть більше про нинішні змагання, як виборювали перемогу, щось відчували напередодні?
- В наших умовах вкладати великі кошти в моделювання і поїздку і не мріяти про перемогу неможливо. Задля виступів було витрачено чимало сил та фінансів. А навіщо тоді цим займатися, якщо не перемагати? Я навіть перед чемпіонатом шукав, де придбати диск із записом Гімну України, щоб мати його в разі призового місця. Виявилося, що купити Гімн не так вже й просто, тому запис нам дістав колишній вихованець, а нині оператор телеканалу «Рівне1» Ігор Пастушенко. Самі змагання проходили у сім турів в окремі дні. Олександру довелося виступати одночасно в двох категоріях літаків класу F1B та F1P, бо мав гарний рівень підготовки. Якщо команда не бере участь в якомусь з трьох класів літаків, це понижує її рейтинг, тому Олександру довелося укомплектовувати одразу два склади команди, проте здобув дві медалі. У таймерних моделях Сашко був наймолодшим учасником команди, у дизельно-моторних моделях навпаки – був найстаршим. Верхня межа по віку в юніорів 19 років, так що в Олександра є час аби показати себе. В обох класах літаків Саша показав чудовий результат і отримав дві золоті медалі.
- Були якісь складнощі під час змагань, чи легко далася перемога?
- Боротьба на таких змаганнях доволі запекла, інколи до останнього туру важко дізнатися, хто фаворит. Якщо взяти суто естетичну сторону, то трохи соромно, що в збірної команди не було комплекту форми для виступів, не кажучи про запасний комплект. Тому виступали в футболках, що надали організатори турніру, їх навіть не було можливості змінити на свіжі. На одному з етапів змагань погода була дощовою, проте ми виступали дуже вдало. Та раптом, побачивши що збірна Румунії відстає від інших, прийняли рішення перервати запуски через погані погодні умови. Звісно, це була певна хитрість з боку господарів змагань.
Були і технічні неприємності. Так в класі гумомоторних моделей ми «порвали» кілька моторів, в яких основний елемент для запуску - це імпортна гума, що виготовляється лише в США. Гума в таких моделях закручується на 100 обертів і не завжди витримує. Одну з основних моделей в класі таймерних ми взагалі розбили через запуск. Як правило, причину невдачі прорахувати важко, як жартома кажуть, на моделях немає чорних скриньок, тому причину «аварії» вияснити складно. В основному неприємності трапляються на зльоті. Але, на щастя, на змаганнях допускається до 4-х моделей і на кожну доводиться розраховувати
- Розкажіть, як відбувається запуск моделі, як оцінюють успішність виступу.
- У таймерних моделях літаків до двигуна подається паливо, та завдяки таймеру, який працює в зворотному напрямку, через 7 секунд після запуску відключає подачу палива до двигуна. Запускається і злітає літак вертикально, як ракета. Після цього літак має протриматись в повітрі заданий час, на першому етапі це три хвилини вільного планерування. За цей час модель встигає подолати 3-5 кілометрів, але головний показник, що оцінюють судді, це час вільного планерування. Для тих, хто за показниками потрапив до наступного раунду, час зависання в повітрі збільшується, від 5-ти до 10-ти хвилин. Для запусків виділяється 55 хвилин, і вже команда вирішує: як і коли стартувати.
- Чи є якась ідеальна погода для запусків?
- Непогано, коли вітер має швидкість 3 метри на секунду, погода ясна, без опадів. Коли в повітрі повний штиль, або навпаки сильний поривчастий вітер, це вже не дуже добрі умови для змагань. Дуже важливим є момент самого запуску моделі, коли спортсмен заводить двигуна і одним поштовхом посилає модель в повітря.
- У цьому році ваш вихованець Олександр Понамарьов був висунутий в номінації «Зірка Рівного». скільки часу вам знадобилося, щоб виростити цю «зірку»?
- Ви знаєте, більше усього я хвилююсь, аби уся ця метушня в пресі та на телебаченні навколо особи Олександра не затьмарила йому голову, щоб у хлопця не почалася «зіркова хвороба». Головне, щоб перемога не розслабила його. А взагалі авіамодельним спортом Олександр займається усього рік. За цей час він дійсно досяг непоганих результатів був: бронзовим призером у змаганнях серед школярів, отримав «Кубок Донбасу», є чинним чемпіоном України. Нині готуємо документи на присвоєння звання кандидата у майстри спорту. Кубок «Challenge cup», який ми вибороли в Румунії, є дуже великим досягненням. Цей трофей надається країні-переможниці лише на два роки, а потім переходить до іншого чемпіона. Взагалі для рівненської області це дуже високий результат. Але щоб досягнути його, треба було пройти усі ланцюжки змагань – спочатку обласні, далі всеукраїнські, а вже потім етапи кубка світу. Щоправда, для участі в кубках світу та Європи треба ще стати членом збірної України. Щоб потрапити в збірну назначається цикл змагань, де рейтингова система відбору. Тут, як кажуть, усе прозоро, хто кращий – той і представляє країну за кордоном. У дорослих змаганнях такий відбір триває 2 роки, в юніорів трохи простіше.
- Олександр чимось особливим виділявся серед однолітків, як ви його знайшли та залучили до моделювання?
- Моя дружина викладає хімію в ЗОШ №28, а Сашко там вчиться, ось вона і розповіла учням про цікавий гурток. Щодо захоплень Олександра, то вони такі, як в його однолітків – захоплюється комп’ютером, вивчає англійську мову. Коли спілкувався на чемпіонаті світу зі своїми ровесниками поляками, німцями, чехами, росіянами виявив, що в інших країнах молодь слухає ту ж саму музику і захоплення подібні. Головною рисою характеру Сашка є те, що він наполегливий. Багато хто з дітей починає ходити на гурток із зацікавленістю, а потім кидає заняття. Для того, щоб був результат у будь-якій справі, треба затратити на це багато часу.
- Розкажіть, яким чином виготовляються моделі літаків для змагань.
- На змаганнях усі намагаються повторити параметри моделі, яка була попереднім переможцем. А взагалі моделі виготовляються так, як звичайні літаки. Це процес, який включає проектування та випробування. Авіамоделі складаються з вузлів, які ми закупляємо і вже з них збираємо літак. На щастя для нас, багато комплектуючих, якими користуються іноземні авіамоделісти, виготовляються у нас в країні. Звісно, що модель можна виготовляти і рік, але усі поспішають якнайшвидше зробити і випробувати модель на змаганнях. У середньому можна побудувати літак за місяць – півтора. Але дитина навіть теоретично не може це зробити самотужки, тут вже потрібен досвід наставника.
- Що б ви порадили дітям, які хочуть займатися авіамодельним спортом.
- По-перше, наш підлітковий клуб «Омега» завжди радий усім, хто цікавиться авіамоделюванням. У нас п’ятеро викладачів ведуть чотири різних гуртки і як мінімум діти можуть навчитись працювати з інструментом на верстатах. Зауважу, що сам напрямок спортивного авіамоделювання відрізняється від інших так само як професійний спорт від фізкультури, і починати займатися тут оптимально років у 12-13. Для молодших теж є дуже цікаві напрямки. У 4-5 класі діти можуть робити якісь простенькі моделі літаків, бумеранги, це є технічне моделювання. Дуже цікавим є напрямок ракетобудування та радіокерованих моделей. Ті, хто виявить наполегливість, можуть досягнути таких самих результатів, як Олександр Пономарьов. До речі, мало хто знає, але першим чемпіоном світу незалежної України був авіамоделіст Євген Вербицький, який і нині в свої 74 роки виступає на змаганнях. Так що цей вид спорту дозволяє людям практично без вікових обмежень займатися і виступати на змаганнях. Надіюсь, що після вашої публікації багато дітей зацікавляться цим напрямком і прийдуть до нас у підлітковий клуб «Омега», що знаходиться на вулиці Павлюченка, 18. Якщо ж знайдуться спонсори, яким не байдужа доля рівненського авіамодельного спорту, теж будемо вдячні за підтримку.
Олексій Потянок