Євгенія Мосіюк уже п’ятий рік очолює Управління у справах захисту прав споживачів у Рівненській області. За цей час працівники владної структури розглянули тисячі скарг, подекуди й курйозних, від скривджених клієнтів. За словами пані Євгенії, найважче їй було на початку своєї діяльності, коли треба було вникати в курс справ. Однак невдовзі повністю оволоділа ситуацією і зараз не уявляє себе без улюбленої роботи та своєї сім’ї. Попри щільний робочий графік Євгенії Мосіюк, вона все ж таки виділила час для спілкування з журналістом «Рівненського репортера».

– Євгеніє Михайлівно, як давно ви обіймаєте посаду начальника Управління у справах захисту прав споживачів?
– У цьому році рівно п’ять років, як очолила Управління в справах захисту прав споживачів. До того я працювала викладачем української мови та літератури в Рівненському музучилищі. Була помічником народного депутата та депутатом міської ради у 2002-2006 роках.
– Де здобували освіту?
– Я закінчила два заклади: педагогічний інститут імені Д. З. Мануїльського і вже, працюючи в управлінні, здобула економічну освіту в Європейському інституті. І взагалі дуже люблю вчитися. Я б і зараз, якщо чесно, продовжила б десь навчатися. То зараз, які де є курси, з радістю беру в них участь. Наприклад, цього року була на курсах по корупції, а нещодавно при Академії президента України на курсах підвищення кваліфікації керівників.
– У перший рік роботи, що для вас було найтяжчим. Усе ж таки нова посада, нові випробовування...
– Найважчим було увійти у курс справ, організувати та вникнути в роботу. Я на перших порах працювала взагалі без заступника, то було дуже важко. Переживала, що от на мене поклали такі обов’язки, чи виправдаю довір’я. Звичайно, також не легко було підібрати й колектив. Тож сама вчилася, вчила своїх нових співробітників. Потім через вісім місяців мені дали заступника й трошки легше стало працювати.
– Штат наразі скільки нараховує людей?
– На даний час працює в управлінні 14 чоловік. У районах у нас своїх структур немає, лише спеціалісти в деяких райцентрах області при райрадах. Перевіряти вони права не мають, але захищати права споживачів можуть. До речі, з тих районів і скарг, немає до нас.
– Для вас, як керівника що є найголовнішою рисою при прийомі на роботу працівників?
– Я завжди цінувала в людях професійність, принциповість, самодисципліну, чесність. Таким й повинні бути мої підлеглі. От чого не люблю в людях, то це підлості, несправедливості, такої собі дволикості.
– Ви доволі тривалий час очолюєте управління, на яке покладено функції захисту прав споживачів. Можете сказати, на що найбільше скаржаться земляки?
– Основною проблемою для споживачів – є низька якість послуг. Особливо це стосується райцентрів. А ще скаржаться на перевізників. Найпоширенішим порушенням є те, що деякі водії відмовляються перевозити пільгові категорії людей. Вони мотивують це тим, що держава не виділила коштів. Але закон цього не передбачає. Перевізник зобов’язаний в будь-якому випадку брати двох пільговиків. Якщо він (перевізник) там щось не з’ясував із державою, то хай вирішує ці проблеми, але від цього не повинні страждати люди. Також поширеним порушенням є той факт, що водії не видають проїзних квитків.
– Навіть у міських маршрутках?
– Звичайно. Ми сідаємо в маршрутку, платимо гроші, а квиток нам просто-напросто не видають. А він – є гарантією нашої безпеки. От, не дай бог, трапилася якась аварія й ви постраждали. Ви ніколи не доведете, що їхали в цій маршрутці. Той квиток за півтори чи дві гривні дає вам право довести й, не дай бог, компенсувати витрати на лікування тощо. Тож людям варто донести, щоб вони вимагали квитки у водія. Я, для прикладу, завжди прошу його при виході. Звичайно, що водій бубонить, запитує для чого він мені, але він зобов’язаний видати квиток, тому й дає талончик. Завжди повторюю, шановні споживачі, беріть квитанції, квитки, чеки – це все ваш захист.
– Багато моїх знайомих скаржаться на якість мобільних телефонів і, звичайно, на послуги Інтернету та кабельного телебачення.
– Так, із року в рік ми стабільно розглядаємо чимало скарг на низьку якість придбаних мобільних телефонів, сервісні центри, а останнім часом споживачі масово почали скаржитися на одного з місцевих Інтернет-провайдерів. Щодо сервісних центрів, то вони частенько перевищують термін усунення неполадок. А ремонтувати річ, яка на гарантіїї, вони можуть не довше двох тижнів. Також вони грубо порушують права споживачів і в тому, що не роблять відміток у гарантійному талоні: не пишуть вид поломки і число, з якого і по яке річ перебувала у сервісі. Це означає, що один раз вийшов з ладу прилад, другий, третій. Вони, звичайно, ремонтують, але не відмічають. А людина в тому разі, якщо поломка повторюється і є відповідна відмітка в гарантійному талоні – має право на повернення повної вартості товару. Тож, якщо такої відмітки немає, то споживач ніяк не доведе, що річ була три рази в ремонті.
– Як вважаєте, якість товарів знизилася чи покращилася?
– На мою думку, якість істотно знизилася в порівнянні з останніми роками. Це пов’язую із економічною кризою. Возити речі почали до нас дешевші і менш якісні.
– За час вашої роботи в управлінні, в якому році було найбільше скарг від споживачів?
– У 2005-му, коли я тільки очолила управління. Ще самі тоді толком не знали, як ті заяви-претензії пишуться.
– Можливо пам’ятаєте якісь цікаві чи курйозні скарги, з якими до вас зверталися скривджені споживачі?
– Ну про те, що лікар вирвав у дитини здоровий зуб вже не раз писалося. Медпрацівниця у 2005 році помилково замість того, щоб лікувати, просто-напросто його видалила в дитини. Тоді її оштрафували на 510 гривень. А вже зовсім нещодавно до заборони ігрового бізнесу скаргу нашому управлінню написав один рівнянин. Він скаржився на те, що автомат в одному з гральних закладів міста не видає… чеки. Також пригадую випадок, як одна рівнянка придбала туфлі на весілля за 3000 гривень. А наступного дня вирішила їх здати назад просто через те, що їх після урочистості не буде до чого взувати…
– Євгеніє Михайлівно, ви рідко розповідаєте про свою сім’ю. розкажіть трошки про себе, свою родину.
– Народилася я в Дубенському районі. Вважаю себе щасливою людиною, бо ще живі мої батьки, яким зараз по 77 років. Зі своїм чоловіком Володимиром уже разом більше тридцяти років. Виховали двох чудових дітей: Мирославу та Олександра. Наразі найбільша утіха для нас це онуки – 6-річний Євген і Танечка, якій усього чотири місяці.
– Чим любите займатися у вільний час?
– Я дуже люблю художню літературу. Часто, коли маю вільний час, перечитую твори таких знаних українців, як Василь Стус, Іван Багряний, Ліна Костенко та інших. Люблю цитувати Омара Хайяма, якого теж дуже поважаю. Ну і звичайно, театр. Коли буваю на курсах у Києві, то намагаюся не пропускати таке видовище. Також дуже люблю різноманітні квіти
– Ким хотіли стати в дитинстві?
– Коли мені було років 12, до нас у село приїхав прокурор розслідувати якусь кримінальну справу. Я уважно дивилася, як він заповнював протокол, задавав питання. І мені так захотілося стати саме прокурором (сміється). І хоча моя мрія не здійснилася, але в деякій мірі тепер я стою на захисті закону. Можна сказати, що знайшла себе саме на цій роботі.
– Ви повністю реалізували себе в житті?
– думаю, що так. Усе ж таки я маю роботу, яка мені подобається, чудову сім’ю: батьків, чоловіка, дітей, онуків. Я щаслива людина й намагаюся насолоджуватися кожною дрібничкою: щоденним сонцем, вітром, квітами, всім, що навколо. Треба любити та цінувати життя таким, яким воно є.

Олександр ШЕРШЕНЬ