Про надзвичайні здібності пані Ліди знають не лише на її рідній Горохівщині, а й далеко за межами Волині. Ця жінка зводить на ноги діток з діагнозом ДЦП, лікує травми хребта, ставить на місце опущені шлунки та нирки. А ще Ліда Денисівна врятувала від розлучення чимало сімей і позбавила згубної звички не одного пияка.

– Я допомагаю тільки тим, хто щиро вірить у Бога. Якщо приходять без віри – відправляю назад, – розповідає пані Мадрімова.
Ще в дитинстві Ліда позбавляла ровесників від головного та зубного болю. Але не надавала цьому великого значення. Вийшла заміж, доля закинула молоду родину до Казахстану. Там після народження четвертої дитини жінка пережила клінічну смерть.
– Бачила своє тіло ніби збоку, – пригадує Ліда Денисівна. – Це моя душа вже покинула тіло. Але Бог повернув до життя і наділив даром допомагати хворим.
П’ята дитина Мадрімових народилася вже в Україні, бо чоловік вирішив переїхати на Горохівщину. Багатодітна мати влаштувалася у колгосп дояркою. Працювати доводилося третину доби: зранку і ввечері на фермі, а в перерві приймала хворих, що їхали без вихідних.
На роботу йшла о п’ятій ранку. Об одинадцятій поверталася, а під ворітьми стояло кілька машин. Щонайменше 15 осіб треба було прийняти. І так до вечірнього доїння... – розповідає жінка.
Тоді люди їхали до Мадрімової потай від партійного начальства. Хоча самі секретарі райкомів та обкомів не раз зверталися по допомогу. Приходили і люди в погонах, навіть лікарі. Проста сільська жінка допомагала усім, аж доки це не позначилося на її здоров’ї.
–Я ж коли молюся, усе пропускаю через себе, –- пояснює Ліда Денисівна. – У 2001-му пережила інфаркт, після того стала недочувати. Мушу тепер послуговуватися слуховим апаратом і надалі допомагати людям.
Останніми роками до Ліди Мадрімової приїжджають заробітчани, які втратили здоров’я за кордоном. Скаржаться на болі в хребті, шлунку, підребер’ї. А деякі пацієнти не можуть зрозуміти, чому їм докучає незрозуміла туга, не ладиться у сім’ї та на роботі. Жінка молиться, виливає віск і бачить усе, як на долоні: заздрість, ненависть, заклинання. А коли молиться за зцілення, то кімнатою... літають ножі та кружки.
Таким людям шкодять недоброзичливці, суперники. Це називається причина. Але сильнішої сили, як у Бога, на світі нема. Якщо ви будете ходити до сповіді і причастя кожні сорок днів, вам не страшна жодна причина, – повчає жінка. – Бо такі люди перебувають під Божим захистом.
Найбільше Ліда Денисівна вболіває за хворих дітей. Каже, часто їй привозять немовлят із родовими травмами, яким лікарі помилково ставлять діагноз ДЦП. Не так давно привели до жінки хлопчика, який у 10 місяців ще не міг самостійно сидіти. Ліда Денисівна помолилася, пройшлася пальцями по хребту – у ділянці тазу виявила родовий вивих. Коли направляла, був сильний хрускіт. Зате наступного дня дитя зіп’ялося на ніжки. А коли батьки завезли хлопчика в лікарню, і він самостійно зайшов у кабінет, лікарі аж заніміли від подиву.
Жінка приймає хворих у спеціальній кімнаті. На чотирьох стінах щільними рядами висять намолені ікони. Деякі з них подарували паломники з Єгипту. Поряд з Євангелієм лежать молитвослови, срібний хрест, що його привезли з Києво-Печерської лаври.
– Причина багатьох проблем і хвороб у тому, що люди забувають про Божі заповіді. По кілька разів одружуються, хоча Господь сказав мати одну жінку. Діти не шанують батьків, піднімають на них руку. До церкви не ходять. А що показують по телевізору? Що сіємо, те жнемо. А треба всього лиш жити, як заповідав Бог.
Оксана КУЦИК, «Сім’я і дім»