Вчителька-пенсіонерка Марія Русенюк вирощує на своєму городі чимало екзотичних заморських переселенців. Вона адаптувала лофант анісовий, огіркову та грибну трави, помідорне дерево «цифомандру», золотий вус (домашній женьшень) та інші рослини. Тому кожна нова зустріч із пенсіонеркою радує і надихає. Бо дізнаєшся цікаві історії про традиційних, а також екзотичних та рідкісних представників флори, дивуєшся розмаїттю зеленого царства в її обійсті, захоплюєшся працьовитими руками немолодої господині, її прагненням зробити наш світ красивішим і багатшим. Колишній біолог багато експериментує, доводить, як вирощувати різноманітні продовольчі та лікарські рослини. Лише останнім часом на присадибній ділянці «приручила» лаконос, що заслужено вважається домашнім лікарем, родіолу рожеву (золотий корінь), багаторічний помідор «крайова», огірок-диню, лагенарію (індійський огірок), що не культивується в нашому регіоні. А сьогодні ентузіастка поділилась, як вирощує ще одного незвичного новосела – стевію медову, що помічна у боротьбі з цукровим діабетом (і не тільки з цією недугою), приносить чималу економічну вигоду.

Джерело довголіття японців
Років п’ять Марія «ганяла» за цінною рослиною, про яку знала так багато. Не дістала дорогу заокеанську гостю ні в Закарпатті, ні в Криму, ні в Миколаєві, куди зверталась із листами-проханнями до природолюбів. Її радості не було меж, коли син Юрій, хірург, побачив стевію медову в Харкові на агровиставці. Передав матері живець і п’ять насінин «дволистника солодкого» у пластиковій пляшці. Не дивувалась, коли зійшли всього дві насінини (сходи завжди вередливі) і порадував живець. З яких прагнула інтенсивно розмножити новосела.
Вперше про стевію довідались 1887 року від парагвайських індіанців гуйрані, які майже шість століть використовували «солодку траву» для приготування напоїв. Її цілющі властивості оспівано навіть у легендах. Одна з них розповідає по Стевію, прекрасну дівчину, яку Бог перетворив на рослину. Провина чарівної доньки вождя племені полягала в тому, що відвела блискавку від людини, прийнявши удар на себе. Щойно вщухла гроза, засяяло сонце – і там, де стояла юнка, з’явивсь зеленесенький кущик із оксамитно-пухнастим солодким листям. Хто пробував його, той здобував силу, здоров’я, добрий настрій. Індіанці нарекли рослину «дарунком Богів». Сміливців, які намагались вивезти диво-рослину за рубіж, чекало негайне покарання аж до страти.
Понад 90 відсотків стевій, що вирощуються у світі, припадає на Японію, де дві третини солодкого ринку споживають як продукцію з неї. Уряд країни заборонив її експорт у вигляді сировини, оголосивши рослину національною цінністю. Вчений Хіното суміда вважає: секрет довголіття земляків (середній вік остров’ян – 90-95 років) у тому, що стевія входить до їх щоденного раціону. За свідченнями дослідників, вона – еліксир життя для хворих на цукровий діабет, позаяк нормалізує вміст цукру в крові, позитивно впливає на жировий обмін, оздоровлює серцево-судинну систему, знижує рівень холестерину, підвищує імунну дію. Стевізид, що міститься в рослині, може повністю задовольнити потребу діабетика в солодкому.
Стевію, що може поліпшувати здоров’я земляків, у штики зустріли багатії, які отримують мільярдні надприбутки від продажу різних синтетичних підсолоджувачів, консервантів, сахарину і синтетичних ліків. То чи треба дивуватись, що в США накладено табу на диво-рослину, закрито їй шлях виходу на ринок? Парадокс: японці вважають стевію джерелом позитивної енергії, що призводить до зменшення апетиту, називають природним підсолоджувачем, американці ж заборонили писати на етикетках, що вона солодка на смак, дійсно корисна…

Маєте стевію – цукру не купуватимете
На початку минулого століття щодоби людина споживала 3-6 грамів цукру; в кінці його норма споживання складала 60-120 грамів. Втішатись 20-разовим «посолодшанням» життя не варто, швидше навпаки – з’явились гіркі наслідки: цукровий діабет, атеросклероз, ураження серцево-судинної системи, зниження імунітету. Аби зменшити шкідливу роль цукру, вчені кинулись шукати синтетичні замінники, та мусили примиритись, що й вони не виручать із біди, у боротьбі з «білою смертю» зазнали поразки.
А тепер про українців, які найбільше постраждали від наслідків чорнобильської катастрофи, що позначилася на здоров’ї майже кожного. За даними науково-дослідного інституту ендокринології та обміну речовин, майже в чотирьох мільйонів земляків є явна чи прихована форма діабету, ще десять мільйонів потерпають від атеросклерозу, порушень обміну речовин, серцево-судинних та інших захворювань. Саме таким недужим насамперед принесе користь стевія. Отже, за свідченням медиків, вона ефективно сприяє виведенню з організму радіонуклідів, різних шлаків, підвищує імунітет, зміцнює стінки судин, надаючи їм еластичності.
На території колишнього СРСР диво-рослина з’явилася чверть століття тому. В середині 80-х років Кабінет Міністрів прийняв й профінансував програму її адаптації. Але, як усе передове й найкраще в ту пору, реалізовувалася програма в рамках військово-промислового комплексу під грифом «Цілком таємно». Вчені мали розробити оптимальне оздоровлювальне харчування для космонавтів, підводників, керівників держави та армії. І лише з початком перебудови почав розсіюватися ореол таємничості над проблемою. За цей час Київський інститут харчування та Харківський інститут лікарських рослин, дослідивши вплив стевії на організм людини, добились цікавих результатів. Її можуть вживати і хворі, й здорові. Лікувальні властивості рослини зосереджені в листках, де є глікозиди, клітковина, некрилові речовини, полісахариди, вітаміни, мікроелементи, ефірні олії. Подібні речовини мають рослини, що належать до групи адаптогенів, зокрема женьшень, ехінацея, елеутерокок, ехінопанакс (заманиха), левзея, родіола рожева. Ці адаптогени дуже корисні для людини, а глікозиди, приміром, солодші від цукру в 30-50 разів, їхній вміст у стевії досягає 10-12%. На одну склянку окропу достатньо грама сировини, а один сіянець може дати 300 і більше грамів готової речовини. А один кілограм сухого листя замінює мішок цукру. Неважко прикинути, що, маючи кілька квадратних метрів землі, кожна сім’я може, завдяки стевії, самостійно забезпечити власні потреби в солодощах упродовж року, взагалі відмовитись від цукру, пам’ятаючи, що розумні люди недарма цей продукт звуть «білою смертю».
А вживають висушене листя, розмелене на кавомолці, у вигляді екстракту: чайну ложку порошку необхідно залити склянкою окропу і настоювати 10-15 хвилин. Заварюють чай з малиною, смородиною, мелісою, ромашкою, звіробоєм, шипшиною, додаючи екстракт. Для приготування страв можна використовувати як свіже листя (підсолоджування напоїв, десертів), так і продукти його переробки. Для екстракту беруть ціле листя чи зелений порошок, заливають харчовим спиртом (горілкою), відфільтровують рідину. Властивості стевії не погіршуються при нагріванні, тому її можна додавати у страви, що піддаються термічній обробці.

«Медову траву» – у кожну сім’ю
Пані Марія переконана: в поєднанні з іншими лікарськими рослинами (ехінацея, оман, лофант анісковий), продуктами бджільництва та здоровим способом життя рослина може поставити надійний заслін хворобам, забезпечити загальне оздоровлення людей. Стевію за кордоном використовують і як додаток до виробів із борошна, каш, супів, соусів, настоянок та витяжок, що вживаються у гомеопатії та при виготовленні кондитерських виробів. А ще вона – прекрасний консервант для фруктів та овочів.
Дубенчанка набула певного досвіду вирощування цінної рослини. Її можна розмножувати зеленими живцями, відсадками, поділом кущів. Та найліпше використовувати насіння. Чорнозем, змішаний з піском, кладуть у пластмасові склянки з отворами для стікання води. До появи паростків їх накривають склом, температуру в парнику тримають на рівні 28-32 градуси. Потім склянку переносять у теплі приміщення. Рослинки щодня поливають літньою водою, але не перезволожують. Краще насіння покласти в ґрунт до 15 квітня, а пересадити у відкритий у першій половині червня. Ширина міжрядь – 50-60 сантиметрів, а відстань між рослинами в рядку – 30. Зрізавши під час бутонізації надземну масу (на висоті 10-15 сантиметрів), до морозів можна отримати ще один врожай.
Вирощуючи цю культуру, варто мати кілька різновікових рослин. Якщо захочете отримати живці, то зрізаєте гілочки довжиною 10-15 сантиметрів. Доцільно зрізи обробити рідким медом чи соком алое (своєрідні укорінювачі). У відкритому ґрунті стевія не зимує. Вона після зрізання живців інтенсивно випускає бічні пагони й росте рясковидним кущем. Якщо є можливість, то краще висаджувати її на грядках. Так вона дає більше сировини, ніж тоді, коли росте в горщику.
Стевія ребаудіана (єдиний з кількох сотень видів, що має солодкий смак) користується особливим попитом у природолюбів. Затрати на її вирощування чималі (насіння дорожче від інших овочевих культур, але виправдовує себе, бо річний прибуток від розведення культури складає тисячу й більше відсотків. При цьому відчутна економія на цукрові – 2-3 мішки на рік). Маючи такі надзвичайні властивості, рослина заслуговує на широке застосування. Та цього поки що не сталось, хіба що знайдете її на грядках у любителів екзотики чи пристрасних природолюбів.
Пані Марія справедливо вважає, що здобуте окремими ентузіастами повинно стати надбанням усіх. Йдеться не лише про виділення окремим знайомим та родичам частини вирощеного. Набагато важливіше, аби зростали ряди бажаючих експериментувати, розводити цілющі культури. Скажімо, дехто із земляків захоплюється бджільництвом. То чому б пасічникам не зайнятись впритул медоносами: лофантом анісовим, ехінацеєю, фацелією, котячою м’ятою, синяком, борщівником, змієголовником (усього колекція налічує до ста медоносних, що є одночасно лікарськими рослинами)? Сама ж дубенчанка із задоволенням поділиться набутим досвідом, розкаже, як розвести вирощувати згадувані вже дихорізандру, золотий вус, родіолу рожеву, червоний огірок. Буде рада, коли число природолюбів у рідному краї зросте, і він стане ще красивішим, ще багатшим завдяки допитливим натурам та працьовитим рукам.
Василь Яноші