Зробивши висновок із мудрих слів «Хто не знає своєї історії, той не має майбутнього», можна чітко та змістовно ствердити наступне: українська нація через деяких владних посадовців найближчим часом залишиться без майбутнього. Або, як мінімум, без об’єктивного та правдивого минулого. І все через те, що одіозний міністр освіти та культури зробив власний, неукраїнський історичний вибір.

Нещодавно та особа, яка страшенно боїться всього українського та автентичного, не сплюндрованого радянською «окупацією» та російським царським гнітом, повідомила широкому загалу, що її відомство розглядає нову концепцію викладання історії України у середніх школах. Вочевидь, їй мало повернути шкільний процес зі шляху європеїзованого розвитку на совдепівський варіант (з дванадцятирічки до одинадцятирічної школи) з неадекватними варіаціями навколо теми дошкільного навчання, то вона ще й вирішила історію переписати.
Та з огляду на підходи міністра до реформування системи освіти та культури України, висновок можна зробити один – все українське його дратує. І щоб якомога краще відмахуватися від прихованих репресій українства у всіх галузях суспільного життя, він придумує найрізноманітніші «відмазки». Те ж стосується й історії України.
– Нова історія базуватиметься на антропоцентричному підході вивчення історії з позиції особистості, а не окремої етнічної групи, - заявив міністр освіти та культури Дмитро Табачник.
Вочевидь, говорячи про позицію особистості, він мав на увазі себе, а в ролі окремої етнічної групи він бачить український народ.
Автори концепції переконані – нова історія допоможе зробити виклад історичних подій нейтральним, і за рахунок цього вдасться уникнути спірних питань. Тут варто поставити запитання: що це за народ, який схиляє голову перед своїми гнобителями і для них переписує історію? Експерти стверджують, що так не повинно бути й історію потрібно викладати з точки зору державної ідеології. Якої, на жаль, не дотримується сьогоднішня влада. Її ідеологія інша: постійно догоджати північно-східному сусідові – Росії.
Автори проекту, серед яких завідувач кафедри історії Національного університету «Києво-Могилянська академія» Наталія Яковенко, вважають, що в ході історичного висвітлення війн, міжетнічних конфліктів і політичних подій у підручнику має зберігатися коректний і нейтральний стиль викладу. Школярі мають сприймати Україну як територію, де проживають представники різних етнічних груп та національностей.
І тут знову ж таки виникає запитання: а що, на території Росії не проживають українці, білоруси, татари, чеченці врешті-решт? Але ж історія Росії не враховує того, що вони живуть на її території. В історії північного сусіда червоною ниткою проходить ідеологія звеличування могутності Російської імперії. Більше того, він не визнає (і ніколи цього не зробить) своїх помилок. Наочним прикладом чого є війна за Чечню та Південну Осетію.
У кожній європейській країні проживають етнічні групи та люди різних національностей. Та як би там не було, історія Іспанського королівства написана для іспанців, а не для басків чи португальців, які на території цієї держави проживають мільйонами. Ось правильний підхід до дотримання державного суверенітету, а не облизування закордонних п’яток, чим займається Табачник і компанія.
На думку пані Яковенко, антропоцентричний підхід нівелює конфліктні питання, пов’язані з формуванням етнічних територій держави. Та вона забуває, що в будь-якій цивілізованій державі влада створює всі необхідні умови для якісного життя своїм громадянам, а не етнічним групам та особам інших національностей. У нас же чомусь працює інша схема. За типом «українцям дулі, москалям – дівчата-красуні». Адже ні для кого не секрет, що, згадуючи про різноманітні етнічні групи та національності, влада, яку сформував президент Янукович, має на увазі громадян Росії.
На щастя, попри функціонування таких міністрів, як Табачник, українська держава не позбулася розумних людей, які мислять глобально і не налаштовані ні перед ким танцювати реверанси. Серед таких історик, викладач кафедри українознавства, педагогіки і психології НУ ВГП, голова Християнської благодійної місії «Православне діло» диякон Віталій Поровчук.
– Будь-яка наука повинна базуватися на принципах теоцентризму, а не антропоцентризму, як заявляє Дмитро Табачник. В центр світу має ставитися не людина, а Бог. Бо він є любов, істина, правда, а значить і жертовність. Проблема в тому, що людину хочуть поставити в центр світу, наслідком чого може стати породження егоїзму та гордині. І саме це призводить до проблем особистості, родини, нації, держави. Втрачається любов і народжується байдужість. Саме тому такі нечисті на руку особи, як Табачник, намагаються використати антропоцентричний підхід до курсу історії у школах.
Історія має досліджуватися і вивчатися об’єктивно для того, щоб ми та наші діти мали змогу використати досвід попередніх поколінь для збереження нашої православної віри, самобутності та державності. А перепис курсу історії має на меті знівелювати істину, що, без сумніву, призведе до духовної деградації дітей. А без духовного наповнення, віри та об’єктивного історичного погляду майбутнім поколінням не вдасться зберегти суверенітет України, - розповів Віталій Поровчук.
Михайло ЧУБАЙ