«Окна разинув, стоят магазины. В окнах продукты: вина, фрукты. От мух кисея. Сыры не засижены. Лампы - сияют. «Цены снижены!».За задумом коаліції, відхід депутатів на «заслужений», поки що літній, спочинок мав би ознаменуватися торжеством справедливості - як у процитованого Маяковського. Серйозне підвищення пенсій і зарплат, зниження (!!!) цін на комунальні послуги - усе це нам з вами обіцяли коаліціянти разом із Президентом Януковичем. Це щодо матеріального. Щодо духовного - то в Україні, за тим же задумом, мав статися серйозний демократичний прорив. Після Ющенкових проблем, спричинених «любими друзями», нам обіцяли еру свободи і демократії. У результаті народ повинен був полюбити доброго Вождя та схилитися на бік його прибічників уже до доленосного жовтня.

Що ж маємо?
Іде лекція з економіки. Професор розповідає студентам про те, що, мовляв, у середньому на душу населення в нашій країні припадає 102 кілограми м’яса, 36 кг цукру тощо. Студенти запитують: „Професоре, а як це розуміти - в середньому?» - Відповідь: „Якщо я на сніданок з’їв курочку-гриль, випив гарячої кави з цукром і вершками, при цьому споживши й наситивши шлунок двома здобними булочками, покритими товстим шаром вершкового масла, а ви, молодий чоловіче, на свій сніданок маєте чай і пачку вафель, то в середньому ми з вами обидва ситно поснідали!»
Звісно, якщо поділити всі страви, включно з королівськими креветками, лобстерами, стокілограмовим тортом, фазанами і куріпками, спожитими лише нещодавно на демонстративно-показово-прихованому ювілеї послідовника обрядів пошанування баїв і ханів, можна зробити висновок, що живемо ми у квітучій країні, де народові лишається хіба що розвивати мистецькі здібності та задовольняти духовні потреби. Дивно, чому ж тоді нам посилено пропонують не протестувати проти влади, а тих, хто це робити все ж наважується, усе частіше беруть «в опрацювання» міліція та СБУ (згадайте хоча б історію з феміністками). А якщо пригадати збільшення кількості охоронців за нині чинного Президента зі 100 до 170, то виходить, що й ми з вами, шановні, маємо почуватися на порядок безпечніше, бо як не крути, а Президент-то український... Принаймні за формою.
Та облишмо категорії демократичні, тим більше, що дуже ймовірно, нам незадовго доведеться їх облишити назавжди. Згадаймо, з яким запалом, віддаючи український флот у користування Росії, апологети Януковича доводили необхідність ратифікації нашвидкуруч підписаної угоди, мотивуючи це майбутніми позитивними змінами в розрахунках за російський газ. Через якихось два місяці ентузіазм коаліціянтів канув у лету, і уряд Азарова-Януковича вирішує підняти ціну на газ для населення... на 50 відсотків. Депутат Верховної Ради від «Народної самооборони» Юрій Гримчак так прокоментував це урядове рішення: «Змушений вчергове повторити тезу про те, що нинішня влада бажає «класно» виглядати в очах своїх виборців, але при цьому не вміє або не хоче казати їм правду. Після того, як я почув про підвищення цін на газ, в мене виникли запитання до влади: якщо Віктор Янукович ще в квітні запевняв, що підписанням угоди про газ із Росією врятував нас, а тарифи, незважаючи на це, все ж таки зростають, то навіщо тоді ви на 40 років фактично продали базу Чорноморському флоту? І де тоді обіцяна 30%-ва знижка цін на газ? Хоча ви нам розповідали, що цією угодою зекономили для України 40 млрд. доларів, які підуть на інвестиції, то, можливо, тепер слід визнати, що підписання цих угод було економічно невигідним для України кроком?», - запитує Юрій Гримчак.
«Проти мене порушена кримінальна справа через те, що я активно виступав проти ратифікації «харківських» угод. В парламенті країни через це питання була навіть бійка. Але пройшло всього три місяці, і виявляється, що ми, опозиція, були праві: ніяких знижок на газ немає, а є тільки підвищення ціни. Можливо, в такому випадку владі треба було дослухатись до неї?», - додав депутат.
«Мені зрозуміло, чому ціна на газ зростає: у зв’язку з тим, що Фірташу треба віддати гроші, які Україна програла йому в Стокгольмському арбітражі. Влада вирішила ці гроші зібрати у населення, оскільки підвищити ціну на газ для підприємств вона не зможе», - сказав Юрій Гримчак.
Депутат вважає, що здорожчання газу свідчить: влада всі проблеми, які виникають через її невміння керувати державою, вести перемовини і тримати слово, перекладає на плечі нашого населення. «Я згоден, що нам треба підвищувати ціни. Але спершу треба підвищувати заробітну плату і рівень доходів населення - так роблять політики, які думають про свій народ. А коли ви спочатку піднімаєте тарифи на 50%, а потім говорите про створення компенсаційних механізмів, то хочеться сказати: хлопці, якщо ви не створили їх до підняття, то після підняття ви їх точно не створите», - підсумував Юрій Гримчак.
Запитань багато. Вони стосуються «дружної команди», яка за кілька місяців роботи почала і продовжує розвалюватися незгірш „любих друзів»; спроби замість обіцяних податкових канікул пресингувати підприємців та азарівських мрій створити податковий спецназ; намагання внести зміни до Закону про референдум, який би дозволяв саме шляхом референдуму вносити зміни до Конституції; протягування вигідного правлячій коаліції і дискримінаційного щодо багатьох опозиційних партій Закону про вибори місцевих рад; відстоювання позаблокового статусу України й водночас втягування нашої держави до військової структури, на території країн-учасниць якої є маса „гарячих точок» (приєднання до системи протиповітряної оборони ОДКБ)... Шокуючих фактів, котрі щодня наближають нас до відсталої авторитарної держави і віддаляють від цивілізованого світу, у діяльності нового президентсько-парламентсько-урядового тандему назбиралося стільки, що розгрібати їх вистачило б, мабуть, на всю каденцію майбутнього парламенту і Президента.
Стоп! А хіба серед таких політичних реалій Україна може народити ІНШОГО Президента, окрім Дона?
І тоді новітнім маяковським не лишиться нічого, ніж оспівувати замаскований під «нову економічну політику» режим малоросійського князька.
«Хто там крокує правою?..»
 Катерина Вербицька,
Антикримінальний вибір