Рівнянка Руслана Мельник позивається із Рівненською філією «Приватбанку», вважаючи дії банківських працівників стосовно неї шахрайськими.

Брати кредит в українських банках – справа ризикована. Навіть тоді, коли клієнт справно погашає його. Таке благо нерідко обертається для нього проблемами. Те, що сталося із пані Русланою ( на фото), цілком можна охарактеризувати українською приказкою: «Моїм салом – та по моїй шкурі». Уже рік жінка намагається відновити справедливість у взаєминах із кредитним відділом Рівненської філії «Приватбанку», але все марно. Попри навіть рішення суду двох інстанцій на її користь.

– У жовтні 2007 року я уклала кредитний договір з Рівненською філією «Приватбанку» для придбання житла на 15 років, – розповідає Руслана Мельник Рівненському агентству журналістських розслідувань. – Однак згодом вирішила, аби достроково погасити кредит (таку можливість передбачено договором), вносити більшу плату. Упродовж 2008-2010 років переплата сягнула понад 10 тисяч гривень. Однак, замість того, щоб зараховувати кошти як дострокове погашення боргу, банк зарахував їх без моєї згоди у рахунок страховки за кредитом. І дізналася я про це випадково. Причому, на моє прохання надати підтверджуючі документи (квитанції), з мене стали вимагати за це 500 гривень. Окрім цього, коли надійшов час подавати до податкової інспекції довідку про сплачені відсотки, банк зажадав за неї тисячу гривень, хоча до того така довідка надавалася безкоштовно.

Та найбільше хвилювало пані Руслану питання щодо зарахування переплачених нею коштів у рахунок погашення кредиту. З її слів, щодо цього вона півроку вела переписку з головним офісом банку у Дніпропетровську, куди скерували всі її претензії працівники Рівненської філії. Проте звідти повідомили, що вважають дії своїх працівників правомірними. А також, зі слів пані Руслани, з головного офісу її запевнили, що, мовляв, нікуди її гроші не поділися, їх поклали на депозитний рахунок під 15 відсотків. Ці відсотки, мовляв, зарахують при кінцевому погашенні кредиту.

– На моє звернення надати мені депозитний договір з вказаною сумою переплати та відсотків, нарахованих на цю суму, відповіді з головного офісу у Дніпропетровську я так і не отримала, – каже Руслана Мельник. Відтоді вона зверталася до Національного банку України, Асоціації банків України, прокуратуру Рівного, однак, усі ці відомства вважають, що дана ситуація перебуває у площині цивільно-правових відносин, тому може бути врегульована виключно у судовому порядку.

Відтак, терпець жінці урвався і вона подала позов до суду, у якому просила зобов’язати банк повернути їй переплачені нею кошти та 15 відсотків, нарахованих на них, а також відшкодувати моральну шкоду.

Як розповіла Руслана Мельник, 5 жовтня 2011 року міський суд Рівного задовольнив її позов частково, ухваливши рішення стягнути з банку 21 тисячу 900 гривень та судові витрати.

А 15 листопада 2011 року апеляційний суд, куди банк оскаржив рішення, залишив його без зміни.

Проте, як каже Руслана Мельник, банк не поспішає виконувати рішення суду, маючи намір оскаржити його у касаційному порядку. Але пані Руслана також не збирається сидіти склавши руки. Вона звернулася до управління боротьби з організованою злочинністю та відділу боротьби з економічними злочинами УМВС, бо вбачає у діях банківських працівників економічне шахрайство. Серед аргументів наводить і такі:

Директор Рівненської філії Приватбанку, депутат Рівненської міської ради Василь Власенко,попри судові рішення не вбачає у діях своїх підлеглих порушень. Твердить, що банк діяв у межах прав і обов’язків сторін, виписаних у кредитній угоді.

– Клієнтка повинна була завчасно, за місяць здається, написати заяву, у якій попередити банк, що вона хоче достроково погасити кредит, – провадить пан Власенко. – Вказати при цьому, коли вона платитиме, скільки. Тоді б ми розглянули цю заяву і зараховували б відповідні кошти у рахунок основної суми кредиту. У нас всі кредити перестраховані в міжнародних страхових компаніях, щоб уникнути ризиків. Коли такої заяви не було, то банк, звісно, брав відсотки, як це було прописано в угоді. Таку заяву можна було написати у будь-якому відділі, не обов’язково в кредитному. У договорі між клієнтом і банком записано, що якщо клієнт не погашає вчасно страховку, то банк сам вираховує суму страховки й сам виплачує страховій компанії.

Стосовно нарікань пані Руслани на високу оплату довідок, то Василь Власенко зазначив, що можна було цього уникнути. Адже, за його словами, банк, щоб уникнути роботи з паперовими носіями, має спеціальні комп’ютерні програми, завдяки яким клієнт сам може робити виписки з рахунків, нікому нічого не сплачуючи.

– Клієнт дистанційно через інтернет може сам побачити і нараховані відсотки і стан свого рахунку, – запевняє Василь Власенко. – І все це безкоштовно. А щоб виконати ту ж саму паперову роботу, це складно і займає тривалий час, залучаються велика кількість працівників. Тому банки за подібну роботу встановлюють тарифи. Бо ми сплачуємо податки.

На запитання журналіста, чи пояснювали це клієнтці, бо вона твердить, що ні, пан Власенко відповів:

Стосовно обіцянки пані Мельник звернутися до правоохоронних органів, то Василь Власенко зазначив, що це – її право. І наголосив, що його підлеглі у даному випадку діяли в рамках кредитної угоди, укладеної між клієнткою і банком. Водночас, він повідомив, що банк подав касаційну скаргу на рішення суду попередньої інстанції, але справу до розгляду ще не призначено. Василь Власенко також запевнив, що банк виконає рішення суду, навіть якщо воно буде не на користь банку.

– Ми завжди працювали в правовому полі, – каже пан Власенко. – Однак нині дуже часто клієнти шукають будь-які лазівки в угодах і законодавстві, щоб уникнути повернення кредитів. У системі «Приватбанку» є чимало таких випадків.

Як повідомила журналістам порталу 4vlada.com Руслана Мельник, нещодавно вона отримала відмову в порушенні кримінальної справи по факту шахрайських дій посадових осіб «ПриватБанк» на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутнісю ознак складу злочину передбаченого ст.190 КК України за підписом начальника Рівненського міського відділу міліції Петра Єзгора.

– Слідчий, який вів мою справу, сказав: «Я краще погуляю з «дєвушкою», ніж буду займатися вашою справою, – розповідає пані Руслана.

А Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» ухвалив касаційне провадження у цій справі.

Світлана Калько, ІА «Рівненське агентство журналістських розслідувань»