До 2013 року всі школи країни обладнають профорієнтаційними терміналами вартістю приблизно у двадцять тисяч гривень за кожен. Дуже дорогі і надзвичайно розумні машини висітимуть не в кабінетах директорів чи учительських, а у звичайних коридорах, де будь-який школяр зможе ними скористатися. Що особливого може ця машина, щоб платити за неї такі гроші, та чи готові школи до впровадження у них новітніх технологій, дізнавалися журналісти «Рівненського репортера».

Вперед у трудове майбутнє!
До 2013 року два міністерства - праці та освіти – планують спільними силами обладнати всі українські школи профорієнтаційними терміналами. Це означає, що вже за три роки у навчальному закладі найвіддаленішого села висітиме розумний монітор з безпровідниковим доступом до всесвітньої мережі та ще багатьма іншими функціями. Такий сценарій здається доволі фантастичним. Це схоже на обіцянки комуністів за п’ять років збудувати рай на землі чи підкорити космос. Однак, такий план у чиновників є, і вони вже навіть почали його реалізовувати. Так, зі слів начальника відділу організації профорієнтації обласного центру зайнятості Лесі Парчук, з осені 2008 року у школах області почали встановлювати профорієнтаційні термінали.
- На сьогодні у школах Рівненщини працює 43 термінали, - каже пані Парчук. – З них 21 термінал працює у місті Рівне, а всі інші – у сільській місцевості. Відповідно до розроблених програм, до 2013 року такі термінали мають бути впроваджені у всіх школах України.
Спеціаліст центру зайнятості розповіла, що профорієнтаційні термінали є прикладом використання новітніх технологій у роботі з дітьми. Термінал – це своєрідний молодіжний Інтернет-портал, який у реальному часі дає інформацію про вакансії, послуги Служби зайнятості, можливість навчання. З їх допомогою планується вирішити не одне важливе питання, яке турбує кожного учня: яку професію вибрати, де навчатися, як знайти роботу?.. Однак, головним завданням реалізації цієї програми є збільшення зайнятості українців та зменшення числа тих, хто виїжджає працювати за кордон.
- Коли учень торкається монітора, на екрані з’являється заставка „Живи і працюй в Україні”, - розповідає спеціаліст. – Тобто термінал націлений на те, щоб допомогти дитині вибрати ту професію, яка потрібна в нас в Україні, щоб вона залишилася тут працювати.

Як це працює?
Зовні профорієнтаційний термінал нагадує звичайний монітор у занадто великій коробці, який почепили на стіні одного зі шкільних коридорів. Насправді ж цей пристрій вміщує в собі набагато більше новітніх технологічних розробок. Термінал є таким собі міні-комп’ютером з сенсорним (чутливим) екраном. Управління всіма процесами тут здійснюється дотиками до монітору, без допомоги мишки чи клавіатури. Принцип роботи профорієнтаційного терміналу такий самий, як і у тих, що поповнюють рахунки мобільних телефонів чи здійснюють банківські операції, однак суттєвою відмінністю є те, що він розрахований на роботу з дітьми. Пані Прачук розповіла, що програмне забезпечення цього терміналу є універсальним, що дозволяє використовувати його як дітям від п’ятого по одинадцятий клас, так і педагогам та батькам. До речі, саме програмне забезпечення, а не монітор, є найдорожчою частиною цього шкільного нововведення. Його виробляє компанія, назву якої у Рівненському обласному центрі зайнятості… не знають. Завдяки цим програмам термінал може бездротово з’єднуватися з інтернетом, самостійно оновлювати інформацію та навіть пересилати на телефони учнів картинки та музику.
- Термінал продумано так, щоб діти могли отримували інформацію у вигляді цікавої гри, - розповідає пані Парчук. – Наприклад, якщо учень правильно відповість на питання одного з тематичних розділів, то він зможе завантажити собі з терміналу музику та картинки. Це дуже сприяє зацікавленості дітей.
Ще однією особливістю терміналу, яка вказує на його прямий контакт з дітьми, є майже непробивний корпус. Зі слів працівника центру зайнятості, він сконструйований так, щоб у школярів не було можливості пошкодити обладнання. Наприклад, від дитячих рученят монітор захищає скло товщиною у вісім міліметрів, а корпус створено з мінімумом отворів, в які можна щось запхати, чи ще гірше – витягнути.
Отже, якщо скласти в одне ціле все, що ми знаємо про профорієнтаційний термінал, це - комп’ютер у непробивній коробці, з доступом до Інтернету, який має допомогти дитині правильно вибрати професію чи знайти роботу. Однак чи варто платити за цей набір послуг двадцять тисяч гривень?

Співвідношення ціни та якості
- Вони коштують 60 тисяч гривень, - сказав моєму знайомому завгосп однієї з рівненських шкіл, коли той розглядав термінал. – 60 тисяч за те, щоб діти могли поклацати на екрані. Видно, що з жиру бісяться, не знають, куди гроші подіти. Діти його все одно за місяць зламають.
Насправді один термінал коштує не 60, а приблизно 20 тисяч гривень. Про це нам розповіла пані Парчук. Вона ж переконала нас у тому, що його не так просто зламати, як думає працівник школи. Але…
У Рівненській області 589 шкіл. Якщо кожну з них обладнати одним терміналом, то це обійдеться державі майже у 12 мільйонів гривень. Варто зазначити, що крім встановлення термінал потребує постійного обслуговування, а це також гроші. А тепер уявіть собі суму, яка потрібна, щоб обладнати цими приладами школи всієї країни. Чи варто витрачати такі кошти на профорієнтацію дітей у країні, де пенсіонери та бюджетники ледве зводять кінці з кінцями? Допомагати дітям знайти себе у майбутньому, звичайно, потрібно, однак це можна зробити і без таких вагомих витрат. Наприклад, звичайний комп’ютер із доступом до інтернету може виконувати всі ті функції, які забезпечує термінал. Однак його вартість не перевищуватиме п’яти тисяч гривень. Накинути зверху ще п’ять тисяч – і у віддалених селах з’явиться супутниковий інтернет.
Крім ціни, мінусом терміналу є ще й те, що його робота потребує дотримання ряду вимог, серед яких відсутність перебоїв у електропостачанні та покриття мережі МТС, через яку термінал оновлює інформацію.
- Термінал працює у такому режимі, як мобільний телефон, - розповідає пані Парчук. – Оновлення інформації відбувається у нічний час, тобто, щоб ним користуватися, потрібно, щоб він весь час був включений, а якщо йдуть якісь перебої з електропостачанням, то це шкодитиме роботі. Крім того, потрібно, щоб було покриття МТС, через яке здійснюється зв’язок.
Виходить, що чиновники планують обладнати всі українські школи апаратами вартістю понад 20 тисяч гривень, а вони не будуть працювати через банальні перебої з електропостачанням. Чи, можливо, разом із терміналами посадовці планують вирішити проблему зі світлом у всіх селах країни? А, може, таке завзяте впровадження новітніх технологій викликане не стільки турботою чиновників про трудове майбутнє школярів, скільки шансом непогано нагріти на цій справі руки? Адже той, хто буде виготовляти ці термінали та продаватиме їх державі, зможе заробити дуже хороші гроші...
Роман Мартин