Знайома змінила номер мобільника. «Дістає банк, про який я й не чула, – пояснила. – Скажи, невже за єдиним номером мобільника можна пред’являти якісь фінансові претензії? Вони що, більше ніяк не перестраховуються, видаючи кредит, не перевіряють дані? Виходить, надай номер мобільного, який захотів, і все – претензії шлюaть на той мобільний… Чи це, може, якась афера, а я просто не в курсі? Ну, ти ж журналіст – поясни…»

Чесно кажучи, журналіст був теж не в курсі, але тема зацікавила… Зрештою, про доступність споживчих кредитів, які банки видавали наліво і направо, відомо всім. У пік кредитування – рік-два тому – таким кредитом не скористався тільки лінивий. Тепер на «вибиванні» повернення тих кредитів зробили бізнес і «піднялися» колекторські контори. Бо за офіційними даними, загальна сума кредитних боргів українським банкам перевищує півсотні мільярдів (!) гривень. «Цивілізовані» банкіри подають проти позичальників судові позови (більше 100 тисяч за минулий рік на загальну суму 28-30 мільярдів). Виявляється – є проблема…
За міжнародними стандартами звітності, рівень проблемної заборгованості по кредитах українських банків перевищив 20 відсотків кредитного портфеля. «Погані» кредити є проблемою навіть для відомих банків і, що найголовніше, простежується динаміка росту.
Тому примусове вилучення проблемної заборгованості цілком виправдане. За інформацією самих банкірів, є надто злісні боржники, кожен з яких винен банку мільйонні кошти (трапляється навіть по 200 мільйонів) по кредитах. У порівнянні з докризовим періодом, кількість судових справ, пов’язаних з кредитами, зросла в десятки разів. Та не завжди справа в суді вирішується на користь банку.
– Можу констатувати, що у більшості випадків банківські юристи не завжди якісно і професійно ставляться до своїх обов’язків, – пояснює проблему керівник відомої в Рівному юридичної фірми. – В часи масової видачі кредитів, підписуючи «шаблонні» кредитні угоди, представники банків не дуже задумувались про їх легітимність. І почали зашпортуватися об розставлені ними ж самими підводні камені. Однією з поширених сумнівних умов кредитних угод є «третейська» обмовка. Як правило, третейські судді, які розглядають справи із вилучення у позичальників кредитного боргу, зацікавлені в прийнятті судового рішення на користь банку. Виходом з цієї ситуації для позичальника є його звернення з позовною заявою в суди загальної юрисдикції про признання третейської умови недійсною… І в більшості випадків суд виносить рішення на користь позичальника. Сумнівною умовою кредитних угод є також пункт про збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки. Він теж незаконний. Крім того, норми кредитних договорів часто не відповідають вимогам Цивільного кодексу, що теж дає можливість визнати такі договори недійсними.
Вдалося поговорити і з юристом адвокатської фірми з Дніпропетровська, яка спеціалізується на подібних справах. Зі зрозумілих причин прізвище своє адвокат не афішує, але інформацію надає:
– Можу сказати, що суди більш схильні приймати сторону крупного бізнесу, у даному випадку – банківського. Якщо банк доходить до найвищої судової інстанції, то в 90 відсотків випадків такі інстанції приймають рішення на користь банків. «Виведення» закладів (коли кредит береться під заклад майна), або інші махінації – явище досить рідкісне, і воно «спрацьовує» в одному з 20-30 тисяч випадків. Одним словом, своїх клієнтів-позичальників, або – вже боржників, ми попереджуємо, що повертати кредит доведеться в будь-якому випадку! Взяти в банку крупну суму грошей, а потім сказати: «До побачення» – не вийде. Інша справа, що можна повернути менше, ніж хоче банк. Наприклад, виплатити валютний кредит у гривні за курсом, який був на момент отримання того кредиту. Для досягнення подібних цілей юристи використовують огріхи самих банкірів і недосконалість діючого законодавства. Для прикладу: часто з’ясовується, що позичальник взяв крупний кредит без погодження з дружиною – це явне порушення. У багатьох випадках у корпоративних клієнтів банки не вимагають згоду загальних зборів акціонерів на отримання займу, хоч це було передбачено Статутом компанії. Нерідко змінюються якісь умови кредитних договорів, при цьому поручителів не проінформовують про це. І така ситуація приводить до визнання недійсним поручительства.
Порівняно недавно українські банки почали застосовувати нову практику стосовно осіб, які, на їх думку, ухиляються від виплат по кредитах – банки через суд добиваються заборони на виїзд неплатників за кордон. Лише один з українських банків протягом минулого року зробив «невиїзними» майже 3 тисячі своїх боржників. Але багато хто з юристів вважає подібну практику протизаконною.
Банкіри ж стверджують, що судова тяганина з позичальниками – зараз чи не найбільша проблема для більшості банків. За винятком незначних успіхів, по всіх крупних справах (на суму до 10 мільйонів гривень) вони стикаються з жорсткою корупцією в судах. Якщо ж на кону ще більша сума, то позичальник нібито робить все, щоб не платити: здійснює фіктивне банкрутство, виводить власність з-під закладу з наступним його продажем за безцінь. За словами банкірів, банкам протистоять суди і вся правоохоронна система. Єдиний вихід, що його пропонують банкіри, – створення спеціалізованих підрозділів із захисту банків в судах, які будуть аналізувати всі ці схеми і виробляти контрзаходи. Крім того, банки повинні об’єднатися в боротьбі проти неплатників, що заборгували кільком кредиторам одночасно. Доведеться банкам виділяти на таку боротьбу окремі бюджети. Тоді як боржники борються проти банків за банківські ж гроші, витрачаючи їх на суди. Банк же тільки на виплату держмита витрачає мільйонні кошти…
Незалежні юристи в той час стверджують, що звинувачення банкірів у корумпованості судів – безпідставні, необґрунтовані. Насправді, банки виграють більшу частину справ, просто – позичальники виявляються більш винахідливими, максимально використовуючи непрофесійність банківських юристів і промахи діючого законодавства.
Як би там не було, сама наявність подібної проблеми, її гострота опускає Україну до рівня «третіх країн» з недосконалою економічною та банківською системою, в результаті чого переможців не буває. Бо ж банки, втративши можливість кредитувати, опосередковано гальмують розвиток бізнесу, промисловості, економіки в цілому. Український же бізнес – малий, середній, великий, без кредитів як належить не розвиваючись, «не підживлює» фінансово самі банки, нівелюючи вітчизняну банківську систему, зводячи нанівець її розвиток. Та найголовніше, що сама система кредитування будується за принципом «хто кого перехитрить», привчаючи потенційних позичальників до грошей «на шару», що в цивілізованому світі взагалі недопустимо. Ми ж претендуємо називатись європейською державою – і за рівнем економіки, в тому числі. Але рівень – він починається з кожного з нас, а не з кількості обігових грошей чи коштів на банківських рахунках. З порядності кожного, законослухняності, особливо, коли йдеться про гроші… І не так важливо – береш ти їх у борг чи даєш. Головне, щоб все за Законом, і успіх справи – теж…
Роман Білоус