Минулий тиждень ознаменувався відразу кількома надзвичайно важливими для українського суспільства економічними подіями, які, безумовно, матимуть переважно негативні наслідки для української економіки та суспільства в цілому.
Перш за все, це згода МВФ на видачу багатомільярдного кредиту Україні. Ну що ж, не може не тішити той факт, що світові фінансові гаранти не бояться позичати грошей Україні. Це вже викликає певну довіру до того, яким чином буде використано третій транш Міжнародного Валютного Фонду в розмірі 15,15 мільярда доларів США. Та все ж, не потрібно забувати про іншу, не менш важливу інформацію. Українська економіка заглиблюється у кредитну прірву, залишаючись у статусі «бідних родичів» відносно світової спільноти. Рано чи пізно борги доведеться віддати, і коли настане цей час, а грошей не буде (що є реальною перспективою), доведеться розраховуватися тим, що можна продати. А це родючі чорноземи, атомні електростанції і т.п. І, можливо, я б цього не згадував, якби сьогоднішня влада, а тоді ще опозиція, не звинувачувала уряд Тимошенко в закордонних позиках, в тому числі й у МВФ, посилаючись на тезу про тих же «бідних родичів». Отож, на превеликий жаль, для українського суспільства реформи в Україні не стають реформаторськими, й Україна не почала заробляти сама на себе, а продовжує позичати. І це попри те, що уряд зобов’язався у 2010 році зменшити витрати на 17 млрд. грн. державних коштів. Але що б урядовці собі не думали зробити, це не вдасться, адже доходи населення зменшились на 13,4 млрд. грн. (офіційні дані). За підсумками першого кварталу стало зрозуміло, що бізнесмени не поспішають нести гроші в державну казну. Ще б пак, з приходом нової влади весь звичний перебіг ведення бізнесу в Україні потрапив під серйозну загрозу, наслідки якої випливають з нового Податкового кодексу та формування владної вертикалі, яка передбачає зміцнення впливу адміністративного ресурсу на український бізнес.
Наступним пунктом хворобливості української економіки є підняття ціни на газ для населення та підприємств теплоенергетики на 50%. Владі не вдалося, а цілком можливо, вона цього і не прагнула, зберегти ціновий рівень на газ. А оскільки подорожчало блакитне паливо, то відразу ж із початком опалювального сезону підніметься вартість теплопостачання та гарячої води для всіх мешканців України на 25%. Вкотре, попри владні обіцянки, український простолюд залишається ні з чим, оскільки цьогорічна зима розпочнеться з нечуваних витрат на комунальні послуги. «Хто винен?» – запитання риторичне, а «що буде?» – практичне. Оскільки платити доведеться. Враховуючи те, що заборгованість за газ в Україні навіть за старими ціновими мірками завжди трималася на високому рівні, цілком можливо, що житлово-комунальні підприємства не допрацюють до кінця майбутнього опалювального сезону через низькі розрахунки населення, бо ніхто з урядовців і словом не обмовився, за рахунок чого українці платитимуть за новими тарифами.
Загалом, щоб підсумувати економічні ляпи України, варто згадати і про погоду, яка цьогоріч працює проти поліпшення економічного стану держави. Як пише провідна економічна газета «Дело», цього року інфляція в Україні різко зросте не лише через підвищення ціни на газ, а також через погоду. На думку експертів, ці фактори доведуть рівень інфляції в Україні до рівня 15% за підсумками року.
Рівень впливу спеки на інфляцію залежить від того, який врожай в результаті зберуть українські аграрії. Загалом, прогнози почали змінюватися з кінця червня. Щоразу в бік зменшення. Останній прогноз Міністерства аграрної політики – 42,1 млн. тонн. Ця сума абсолютно відповідає тій, яка могла б покрити всі внутрішні потреби на хліб у державі й сформувати середню закупівельну ціну, якби на фоні зниження кількісних показників зерна не страждали якісні. Але маємо те, що маємо. Через погодні умови, попри прогнози Міністерства агарної політики, об’єми фуражного зерна збільшилися на 15%. Це ж призвело до того, що закупівельні ціни на зернові, традиційно мінімальні в період збору урожаю, пішли вгору. Ціна за одну тонну пшениці, за даними «АПК-Інформ», додала в ціні за тиждень до сорока гривень. Що неодмінно призведе до росту цін на хліб, а цей фактор має величезне значення для розгону інфляції.
Загалом можна спокійно констатувати дефіцит економічних реформ в Україні та важелів протидії проблемам з економічного сектору.
– Хірургічне втручання урядовців не допомагає звести кінці з кінцями. Дефіцит бюджету (збільшення видатків над доходами) вже станом на сьогодні складає 54,1 млрд. грн., або ж 4,99% ВВП, - пише журналіст-аналітик з питань економіки Андрій Яницький.
Складно не погодитися з його твердженням про хірургічне втручання, а також не довіряти цифрам, які він подає, оскільки станом на сьогодні проблем більш ніж достатньо, а варіантів їх вирішення досі не запропоновано. А ті, що й втілили у життя, абсолютно абсурдні. Про що красномовно свідчить інформація, подана в таблиці.
Михайло ЧУБАЙ