У цілому в енциклопедії розкрито культурний контекст функціонування ОА XVI – XVII ст., її внесок у розбудову національної освіти та науки в час відсутності української державності і перебування цих земель у складі Речі Посполитої.

Створення цієї праці, без перебільшення, можна назвати науковим подвигом, оскільки матеріал збирався по крупицях в архівах Польщі, Росії та Білорусі.

Енциклопедія складається з кількох тематичних блоків, які послідовно подають найважливіші відомості про навчальний заклад алфавітно розташованими гаслами. Один з принципово важливих блоків – це джерела, з яких довідуємось про функціонування ОА, її викладачів т. ін. Переважно це акти, або документи юридичного характеру. Важливий блок представлений персоналіями острозьких просвітників та діячів ОА і тих, хто причетний до діяльності академії. Це представники острозького культурно-освітнього осередку, письменники-полемісти, українські, білоруські та російські наукові, церковні та освітні діячі, публіцисти. Сюди ж слід віднести гасла історіографічного характеру – постаті вчених, які в минулому звертались до теми академії і брали участь у її відродженні. Серед них М. Грушевський, М. Максимович, М. Ковальський, П. Андрухов та ін. Окремо необхідно виділити стародруки, важливі матеріали про унікальні пам’ятки полемічної літератури. Інформативно викладений матеріал і про Біблії, які з’являлись на Волині і поза її межами, зокрема досить детально досліджено головні аспекти Острозької Біблії 1581 р. Виділено у книзі відомості про будівлі ОА, її бібліотеку.

Опрацьовано важливий матеріал про резиденцію одного з наймогутніших українських православних магнатських родин Речі Посполитої XVI – XVII cт. – князів Острозьких – місто Острог. Цікаво, що князівська резиденція була не лише освітнім та науковим центром українських земель. На Острожчині на високому рівні розвивалось декоративне різьблення, золотарство, іконопис, тут сформувався особливий острозький наспів, портретний живопис т. ін. Оборонні споруди Острога, його архітектурно-планувальний та соціально-економічний розвиток знайшли своє відображення на сторінках книги.

Знаходимо відомості і про інші культурно-релігійно-освітні осередки Острожчини – Дерманський, Дубенський т.ін. Розвиток потужного освітньо-культурного осередку в Острозі, академії вимагав створення тут друкарні, папірні, які забезпечували потреби названих закладів.

Попри те, що відсутні документи про склад спудеїв і викладачів ОА, в енциклопедії зроблено вдалу спробу реконструювати персональний каталог студентів цього навчального закладу.

Група гасел присвячена культовим спорудам Острога та регіону – це костел, мечеть мусульманська (татарська), синагога, монастирі та церкви.

У XVI – XVII ст. в Острозі функціонувала низка шкіл – єшибот (вища талмудична школа при Великій єврейській синагозі), школа латинська т.ін.

Книга широко ілюстрована – ікони, мапи XVI – XІХ cт., сторінки стародруків та друкованих творів, герби, гравюри, зображення Острога XVI – XVIII ст. та архітектурних пам’яток регіону, міські печатки, пам’ятки меморіальної пластики князів Острозьких, портрети т.ін.

Отже, можна впевнено твердити: рецензоване фундаментальне енциклопедичне видання є вагомим внеском у розробку проблем Острогіани та Волиніани, новим і цінним надбанням вітчизняної історичної науки, яке викличе значний інтерес науковців і широкої громадськості, послужить благородній справі виховання студентської молоді на славних традиціях Острозької академії.