(продовження. Початок у минулому номері)

Запідозривши чоловіка у зґвалтуванні їх п’ятирічної дочки, мешканка Рівного звернулася до правоохоронних органів за допомогою. Однак, замість того, щоб розслідувати справу, люди у погонах всіляко перешкоджали встановленню істини. Жінка переконана, саме міліціонери завадили справедливо покарати мучителя її дитини.

Непорушна справа
Після відмови міліціонерів порушити кримінальну справу проти чоловіка, якого дружина звинувачувала у зґвалтуванні їх п’ятирічної дочки, 9 червня 2006 року, мешканка Рівного, написала заяву тогочасному міському прокурору Ігорю Ольшанецькому. «Прошу вас притягнути до відповідальності колишнього чоловіка…, який неодноразово домагався маленької дитинки, садистськи бив її і залякував, щоб вона мені не розказувала.»
Наступного дня рівнянку жорстоко побили сестри її чоловіка, які прийшли вимагати від неї, щоб вона не переслідувала їх родича. Факт побиття рівнянки підтвердила судово-медична експертиза. Однак лейтенант Шевчук, той самий дільничний, який раніше відмовив відкрити кримінальну справу проти чоловіка, відмовив і у відкритті кримінальної справи проти його сестер. У висновку лейтенанта вказано: «в діях жінок ВБАЧАЄТЬСЯ ЗЛОЧИН, але в цій категорії справ слідство проводиться тільки судом».
Попри погрози родичів чоловіка, жінка відмовилася забирати свої заяви, відтак 30 червня у прокуратурі таки порушили кримінальну справу з приводу нанесення батьком легких тілесних ушкоджень своїй дочці. Розібратися у ситуації доручили начальнику відділення із розслідування умисних тяжких тілесних ушкоджень при рівненській обласній міліції Миколі Якубцю. Він призначив провести судово-медичну експертизу, яка не виявила ушкоджень «в ділянці зовнішніх статевих органів дівчинки». На підставі цього правоохоронці справу закрили. Однак мати потерпілої дівчинки, яка була присутня при огляді дівчинки лікарями, розповідає, що дитину так як слід ніхто не оглянув.
Щоб припинити протиправні дії, які чинилися рівненськими правоохоронцями, вона звернулася із заявою до начальника рівненської обласної міліції Сергія Піддубного. У ній рівнянка стверджувала, що кум підозрюваного, заступник начальника міської міліції Віктор Сидорчук разом зі своїм кумом, підполковником Миколою Якубцем перешкоджають справі.
­­– Якубець також закрив справу двадцять першим серпня, без повідомлення мені, – розповідає жінка. - Тобто я не знала і далі ходила, мене допитували, не хотіли брати одяг. Більше трьох місяців не хотіли брати одяг на експертизу.
Після відмови в міліції справою займалися різні слідчі рівненської прокуратури. Жінка продовжувала скаржитись у всі можливі інстанції центральної влади та правоохоронних органів. Скаржилась Президенту Віктору Ющенку, коли він відвідав з візитом Рівненщину. Президент сказав, що ця справа має бути справою честі для правоохоронців. Однак порушену кримінальну справу постійно зупиняли, не виконавши всіх можливих слідчих дій. Увесь цей час підозрюваний у зґвалтуванні дочки чоловік був на волі.

Кадри вирішують все…
З мертвої точки розслідування зрушилося лише після того, як у міську прокуратуру прийшли нові керівники. 13 квітня 2007 року обласний прокурор Олексій Баганець надав матері потерпілої дівчинки письмову відповідь на її численні звернення щодо порушень, які здійснювали правоохоронці. У листі він вказав, що: «За відсутність належного прокурорського нагляду та допущену тяганину, заслуговують на притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурор міста Рівне Ольшанецький І.В. та старший слідчий Троцюк О.С., оскільки вони звільнені із займаних посад, заходи реагування не вживались.» Критична оцінка професійної діяльності не завадила згаданим правоохоронцям й надалі успішно працювати в органах. Так, після звільнення з прокуратури пан Троцюк працював старшим слідчим транспортної прокуратури, а пана Ольшанецького у жовтні 2007 року призначили прокурором Здолбунівського району.
За дорученням прокурора області справу у своє провадження взяв міський прокурор Рівного Роман Федик.
– При вивченні справи було встановлено, що справа була, скажемо так, не вчасно порушена, слідство велося не то, що, скажемо, неактивно, а скажемо так, ще й не об’єктивно, – розповідає журналістам Роман Федик. – Тому що, по-перше: невчасність порушення справи, по-друге: не вчасно вилучені були речові докази, не своєчасно були проведені основні слідчі дії, які би дали змогу тут же встановити, скажемо так, докази вини.
Нові докази, виявлені після активізації слідства, дозволили затримати підозрюваного і взяти його під варту. Після завершення слідства, справу передали до суду. Чоловікові інкримінували погрозу вбивством (ст. 129 К.К.), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо малолітньої (ст. 153 ч. 3 К.К) та зґвалтування малолітньої (ст. 152 ч. 4 К.К.). При доведенні вини у суді, батька мали б посадити на термін від восьми до 15 років.

Позиція чоловіка
З показів чоловіка, які зафіксовані у протоколі допиту підозрюваного слідчим, він вказує на те, що дитина може на нього наговорювати через те, що її залякала мати. Зі слів батька, дружина хоче його посадити для того, щоб заволодіти усім спільним майном. Журналісти, які проводили незалежне розслідування цієї справи, перевірили таку версію. До спільного майна, про яке говорив чоловік, належить: дві квартири, мікроавтобус новий, мікроавтобус старий та трикімнатний будинок.
При вивченні документів на майно, виявилося, що при бажанні жінка могла безперешкодно продати все вищевказане ще у 2005 році. Тоді чоловік видав дружині безстрокову довіреність, яка дозволяла їй «управляти та розпоряджатися його майном де б і з чого воно б не складалося». Власником квартири та обох мікроавтобусів була виключно жінка. Ліцензія на транспортні послуги і тендер на перевезення також був оформлений на жінку. У власності жінки перебуває також і будинок, частина якого належить їй на підставі дарчої, а іншу частину вони добудували разом з чоловіком.
Таким чином з’ясовується, що усім майном і бізнесом володіла або розпоряджалася (з правом продажу) жінка ще з 2005 року. Єдине майно, на яке може претендувати чоловік – це частина трикімнатного будинку.
Ще одним звинуваченням з боку чоловіка було те, що його дружина несповна розуму. В процесі розгляду справи навіть з’явилась довідка, що жінка перебуває на обліку у психіатра. Але в ході слідства з’ясувалося, що жінка психічно здорова, а лікар, який видав довідку із центру психічного здоров’я населення, дав покази слідчому, що видаючи таку довідку допустив «механічну помилку».

Наші дні
Остаточної крапки у справі, яка тягнеться вже понад чотири роки, досі так і не поставили. Журналісти «Рівненського репортера» з’ясували, що сьогодні підозрюваний у зґвалтуванні власної дочки на волі. Відсидівши три роки у слідчому ізоляторі, чоловік вийшов на волю. За допомогою адвоката з Києва, матері вдалося позбавити свого співмешканця батьківських прав. Однак вироку щодо інкримінованих йому статей суд досі так і не виніс.

Роман МАРТИН
спільно з Рівненським агентством журналістських розслідувань
«4 Влада»